Вірші про їжачка — це не лише весела розвага для дітей, але й важливий інструмент у їхньому розвитку. За допомогою цих коротких і цікавих творів діти можуть не тільки вивчати нові слова та рими, але й пізнавати навколишній світ. Їжачок — популярний персонаж у дитячих віршах, адже він символізує обережність, працьовитість і дружність. Читання таких віршів сприяє розвитку уяви, мовлення та емоційної чутливості, що робить їх важливим елементом у вихованні дітей різного віку.
Чому вірші важливі
Вірші про тварин завжди привертали увагу дітей. Їжак, колюча й таємнича, але водночас добра істота, завоював особливу прихильність малюків. Він живе в лісі, ховається серед трав і, за легендою, несе на своїх голках яблука. Вірші про їжака не тільки розважають, але й вчать, вони розвивають уяву, прищеплюють любов до природи та допомагають засвоїти важливі життєві цінності. Такі вірші сприяють розвитку мови та формують у дітей позитивне ставлення до тварин і навколишнього світу.
Вірші про їжачка для малюків
Вірші про їжачка для малюків мають бути короткими, ритмічними та легкими для запам’ятовування, щоб викликати у дітей радість і зацікавлення цим милим лісовим звіром.
Три маленькі Їжачки
Мають гарні книжечки.
По дві книжки
Кожен має…
Скільки разом
– Хто з вас знає?
В нас гуляє біля тину,
Має носик-намистину,
Сам він схож на будячок
Це колючий їжачок. (Марійка Підгірянка)
Що на спинці в їжачка
Що несе на спинці
Спритний їжачок?
Він несе на спинці
Золотий листок.
Що несе на спинці
В дощик і сльоту?
Він несе на спинці
Осінь золоту.
(Г. Усач)
Їжачок ходив у ліс,
Він грибочків нам приніс.
І сказав: — Я буду з вами
Їсти борщик із грибами.
Їжачок собі зробив чудову перину,
Носив листя, носив довго усяку травину.
Ну, а зверху настелив м’ягкими мохами,
Натомися і заснув догори ногами.
Дощик крапав-накрапав,
Їжак в лісі заблукав,
Походив туди-сюди,
Набрав в чоботи води.
Воду виливає,
А дощ накрапає.
Листочками прикрашав їжачок домівку,
На стіні повісив він із калини гілку.
Під дверима мох підбив,
Бо домівку він любив.
Лісом рухався грибок,
Під грибком тим їжачок,
До зими готується —
Грибами харчується.
Дріботіли малі ніжки,
Їжачок спішив до річки,
Там єнот маленький жив,
Їжачок із ним дружив.
Їжачок-хитрячок
Із голок та шпичок
Пошив собі піджачок.
І у тому піджачку
Він гуляє по садку.
Натикає на голки
Груші, яблука, сливки.
І до себе на обід
Він скликає цілий рід.
Ой, журився їжачок,
Що багато колючок
На його свитині.
Не було б тих голочок –
Він катав би діточок
День і ніч на спині!
Вірші для дітей середнього віку
Для дітей шкільного віку вірші можуть бути вже складнішими й довшими. У цьому віці діти починають краще розуміти світ, тому варто додавати більше деталей про поведінку їжака, його середовище проживання та спосіб життя.
Йде по стежці їжачок,
Мов клубок із голочок.
А навпроти зайченятко –
Зі сльозами оченятка.
– Чом, вуханю, сльози ллєш,
Звірям спокій не даєш?
– Біля терну пробігав,
Свою шубку розірвав.
Я не вмію зашивати
І боюся йти до хати.
Друг звернувсь до зайченяти:
– Давай шубку зашивати.
Не пробігла і година –
Вже зашита кожушина.
Сяє щастям зайченятко,
Не сльозяться оченятка.
Дякую Вам, їжачок,
За зашитий кожушок. (Вікторія Стасів)
Їжачок-їжачок,
Сто колючих голочок,
Дуже гарна спинка,
Спинка, як корзинка.
Тупу-тупу-тупоточки,
Їжачок несе грибочки,
Наколов на голки
Грушу для Миколки,
І несе на спині
Яблучко для Зіни.
Ти його не лови
І у ліс відпусти.
Жде у лісі тихо
Мама їжачиха.
Там у листячку сплять
П’ять маленьких їжачат.
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі листки
І сказали:
— Ми — кущі,
Золоті у нас плащі
На дощі.
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі грибки
І сказали:
— Ми — пеньки,
Наросли у нас грибки,
Як горбки.
Два веселі їжаки
Позгортались у клубки
Під голки
І сказали:
— Ми — грудки…
Ну, а може,— будяки…
Ну, а може,— їжаки
Все-таки?.. (Тамара Коломієць)
В саду зустрів я їжака:
Він коло стежки їв жука,
І так піджак свій наїжачив —
Мабуть, мене уперше бачив.
— Вітаю, друже-їжачок! —
А він в колючий кулачок
Зібгався й хижо розсопівся…
— Котись в картуз мені, не бійся!
У хаті лежачи, їжак
Угамував-таки дрижак.
І висунув верткого носа…
А оченята чорним просом
На мене зирили з-під печі
І віщували добрий вечір. (В. Кочевський)
Їжак до свят
Пошив халат
З листків цупких, дубових,
Приміряв десять раз підряд
І став як решето халат
Від голок їжакових. (В. Скомаровський)
Лежить каштан на піску
В колючому кожушку.
Підійшло їжаченя:
— Чи не ти моя рідня? —
Та й лягло, немов клубочок,
Біля нього на пісочок.
Лежать удвох під зорями,
Під вітами прозорими.
А дерева шелестять:
— Тихше, вітре, дітки сплять. (Борис Списаренко)
Свою шубку їжачок
Прикрасив, прикрасив.
Смачних яблук
Начепив, начепив.
Швидко в сховок
Почвалав, почвалав.
Ними діток
Пригощав, пригощав.
Діти їли-смакували.
Батька в сад їх взять прохали.
І тепер уся сім’я
Носить яблука з садка. (Яра Горбець)
Їжачиха на обід
Запросила весь свій рід.
Відварила макарони,
Рве калину свіжу з грони.
Ось і яблука й гриби,
Груші, вишні і сливки.
З ягідок компот зварила,
Дуже гарно стіл накрила.
Не пройшло іще півдня –
На порозі вся рідня.
Тут гостинці і вітання,
Гарні квіти, побажання.
Їжачисі вдячний рід
За смачний її обід.
Їжак – знаний музикант,
Мав до музики талант.
Коли скрипку в руки брав,
Ліс йому пісні співав.
Всі навколо завмирали
І йому аплодували.
Один малий їжачок не любив вмиватись,
Не любив оцей малий і перевдягатись.
Начіплялось на голки: листя, трава, шишка,
Отакий він їжачок — мала замухришка.
Вірші для старших дітей
Для старших школярів вірші можуть бути більш філософськими та глибокими. Дітей цього віку вже цікавлять не тільки факти про тварин, але й емоційні переживання, приховані смисли та символи.
У весняний, у садок,
Поспішав їжачок,
Став під деревину,
Зняв свою свитчину,
Зняв маленькі босоніжки,
Стали босі його ніжки.
Під дереовм із води маленька калюжа,
Захотілось їжачкові у калюжу дуже.
малі лапки їжачка в воді лопотіли,
біга він туди, сюди, аж бризки летіли.
Льопа малий їжічок, грається весною,
Я стояла і дивилась, в дворі, під вербою.
Під березу їжачок
Наносив сінця стіжок.
Хоч і знає їжачок,
Що під сіном спить грибок.
От прокинувся грибок.
А на нім лежить стіжок.
— Ой їжаче, їжачок,
Забери кудись стіжок!..
Не послухався їжак:
— Проживеш ти, грибе, й так!
І розсердився грибок,
Вперся в землю — і стіжок
Розлетівся, наче пух.
Їжаку забило дух.
Сів і хлипає їжак:
— Я ж не знав, що буде так!.. (Михайло Стельмах)
Їжачок йшов по городу і зайшов до дядька в шкоду,
Бурячок і часничок, зелена петрушка,
Буде взимку їжакові духмяная юшка.
Славно овочі вродили і чудова грядка,
І тепер у їжачка добра повна хатка.
Назбирав їжачок
Ягід червоненьких,
Запашних гниличок,
Яблук та опеньків.
Сів у лісі відпочить.
Думає-гадає:
«Маю чим пригостить,
Та гостей немає».
Взяв їжак гнилючки,
Яблука й опеньки.
Під пеньки, під сучки
Поховав хутенько…
Погукав пташенят,
А вони цокочуть,
Що грибів не їдять,
Що грушок не хочуть.
Кличе білку з дупла,
А вона говорить:
«Я ж горіхів запасла
Майже півкомори».
Хай як перший сніжок
Буде посівати, —
Всіх запросить їжачок
До своєї хати. (Григорій Коваль)
Пошив собі їжачок
З будякових колючок
Гарнесенький кожушок.
Лізе ввечері з кущів,
Не боїться він ні псів,
Ні лисичок, ні вовків.
Хай хтось вкусить — заскавчить,
На весь ліс заверещить,
На край світа забіжить. (Олесь Олександр)
Їжак додому повертав
Із нелегкою ношею,
І там, де стежечка крута,
Зустрівся він з калошею.
Ані пройти, ні обійти.
— Ану без жартів! Пропусти!-
А та у відповідь мовчить…
Їжак розсердився, кричить:
— О, забалакаєш-таки!
І… гиць калошу на голки.
– Ото щоб знала, як мовчати!
Й калошу потягнув до хати.
Тепер в калоші тій щодня
Купається їжаченя. (Валерій Шульжик)
Жив у лісі їжачок.
Мав костюм із колючок.
Митись вранці йшов на став.
Потім бігав, присідав,
Аж пітніли лапи й личко,
Фрукти їв і пив водичку.
Настрій завжди мав чудовий,
Був веселий і здоровий.
З вороном – розумним птахом,
Грав у шашки і у шахи.
А у «Лови» біля хати –
Грав із зайчиком вухатим.
З лисенятком рудохвостим
Йшов до вовчика у гості,
Груші ніс йому у дар,
Щоби той варив узвар.
Вовк борщем їх пригощав
З лісових пахучих трав.
По обіді наш їжак
Брав наплічник чи рюкзак,
Лісові стежки топтав,
Гриб між травами шукав.
Як знайшов, на вечір мило
Готував собі підливу.
Потім зуби довго чистив,
Засипав на теплім листі
Під горлання солов’я.
Отаке його життя! (Любов Пікас)
Жив на світі Їжачок
Без колючих голочок,
Шовковистий та сріблистий,
Неколючий, нейоржистий.
Їжачок той – добрячок,
Та ось був один «сучок» –
Не давав йому дихнути
Лис із Вовком дуже лютим.
Хоч малий і це б пробачив,
Та проблему в іншім бачив –
Як і де йому сховатись,
Щоб до лап їм не пійматись.
Думав, думав Їжачок,
Був він гарний добрячок,
Але знав, що навіть вид
Не дорожчий за живіт.
Тож пішов Їжак уранці
До смереки, на галявці,
Взяв голки, смоли пів кружки,
Та зліпив собі кольчужку.
Не кольчужка – дивина!
– От Їжак! – іде луна. –
Нестрашні йому тепер
Лис і Вовк із ненажер.
Бо “кольчужка” ця ховає,
Геть до лапок прикриває.
Не закрита, отже… Ша!
Добра крихітна душа.
Ми ходили по долині
Між ромашок-зірочок,
Ми принесли у хустині
Сто сердитих колючок.
Сто сердитих колючок —
Це такий наш їжачок.
Частували молоком,
Він згортається клубком.
Принесли йому жуків —
І дивитись не схотів.
Показать його просили —
Що це в нього: хвіст чи ніс?
Він наїжився щосили
І під кошика заліз.
Ну, не хочеш — і не треба!
І не глянемо на тебе.
Він до вечора сидів,
Показатись не хотів.
Із газети впав листок
Біля стільчика в куток.
Тільки раптом — скік-поскік!
Цей листок кудись утік.
Впала мамина хустина,
Біля кошика лягла.
І хустина, мов пір’їна,
По підлозі попливла.
Ой, лови! Ой, лови!
Ходять речі, як живі.
Упіймали ми хустину.
— Ти не будь така швидка!
Розгорнули ми хустину
І уздріли — їжака!
От їжак-їжачок,
Сто сердитих колючок! (Марія Пригара)
Вірш про їжачка для дітей — це не просто розвага, а важливий інструмент для розвитку дитини. Такі вірші допомагають малюкам краще розуміти навколишній світ, розвивати мовлення, уяву та емоційну чутливість. Через образи тварин, зокрема їжака, діти вчаться цінувати природу, бути обережними та працьовитими. Читання віршів про їжачка сприяє вихованню позитивних якостей і формуванню любові до живих істот, роблячи процес навчання цікавим і захопливим.