Одноразовий посуд – сам по собі цікавий винахід людства. Він відрізняється зручністю, практичністю, гігієнічністю та невисокою вартістю. Легкі одноразові пластикові стакани та паперові тарілки мають великий попит. Без них неможливо уявити пікнік, виїзну подію, подорож у літаку тощо. Та мало хто знає, як виникли ці вироби, і що буде з ними у майбутньому. Як правило, люди про це навіть не замислюються. А ми зібрали для вас саме такі факти.
Історія виникнення одноразового посуду
Першим одноразовим посудом можна вважати цегляні чашки, які були знайдені на острові Кріт. Вони відносяться до мінойської культури, яка була у розквіті ще до нашої ери. Багаті люди викидали такі чаші після застілля. Про це свідчить два факти:
- цегляні чашки були поганої якості, вони виготовлялися дуже швидко;
- на всьому острові й зараз знаходять уламки посуду, він виготовлявся у дуже великих обсягах.
Потім про одноразовий посуд замислилися на початку XX століття. Причому ідея прийшла одразу трьом людям:
- Хью Мур – американський студент, який написав статтю про те, що погано вимитий посуд у школах був причиною розповсюдження інфекційних хвороб;
- Лоуренс Луелен – підприємець, з яким Мур поділився ідеєю відносно одноразових стаканів з паперу, разом вони поставили автомати з такими виробами в місцях великого скупчення людей;
- Едвард Девідсон – американський лікар, який також розробляв ідею створення одноразових ємностей.
Дві світові війни не дали розвинутися виробництву одноразового посуду. Про нього згадали у 1960-х роках, коли стрімко став популярним фастфуд. Саме для нього стали виробляти стакани та тарілки з пластику. Також робили посуд з паперу. Відвідувачам таких закладів було запропоновано самим викидати посуд після їжі. У пластикових ємностях було зручно подавати їжу на виніс. Покупці не були прив’язані до точки продажу.
Незвичайні матеріали виготовлення
Епоха одноразових речей має оборотну сторону. Вони виготовляються з таких матеріалів, які дуже повільно розкладаються в природних умовах:
- полістирол;
- поліетилен;
- полівінілхлорид;
- поліпропілен.
Ці матеріали належать до категорії пластику. Він розкладається у природі 100-200 років. При цьому матеріали виділяють шкідливі речовини. Їх не можна спалювати. Навіть не кожний пластик підлягає переробленню. А якщо передбачена така можливість, то не в кожній країні є такі підприємства. Усе це призвело до того, що пластик накопичується у неймовірних обсягах та дуже сильно забруднює нашу планету. Африканські та європейські країни навіть стали заборонювати використання пластикового посуду та поліетиленових пакетів.
Найкращою альтернативою пластиковому посуду вважаються паперові вироби. Але й тут є нюанс. Картон засмічує природу, якщо в нього є малюнки, написи та ламінація. Усе це частіше за все присутнє на одноразовому посуді. Тоді він підлягає переробленню.
Вирішення проблеми існує. Виробники знайшли природні матеріали, з яких можна виробляти посуд:
- Кукурудзяний крохмаль – посуд з нього зовні та за якісними характеристиками нагадує пластикові вироби. Тільки він має жовтий колір та розкладається у природних умовах.
- Цукрова тростина – на вигляд не відрізнити від спіненого пластику. До того ж для виготовлення ємностей використовується багаса, яка залишається після виробництва цукру.
- Бамбук – дуже цікаво виглядає та швидко розчиняється, особливо, якщо покласти його до води. Єдиний недолік – вразливість перед високою температурою.
Також для виготовлення посуду використовуються водорості, пшеничні висівки, пальмове листя тощо.