«Ефата» — слово, яке Ісус промовив під час зцілення чоловіка, що не чув і важко говорив. Євангеліст Марко зберіг його в оповіді, а згодом цей заклик увійшов і в літургійну практику Церкви.
Походження та точний переклад слова «Ефата»
«Ефата», або «Еффата», — слово арамейського походження. Українською його перекладають як наказ «Відкрийся!». У Євангелії від Марка Ісус звертається так до чоловіка, якого привели до Нього.
Слово пов’язане з семітським коренем, що передає значення «відкрити». У спорідненому єврейському слові «патах» є також відтінки «розв’язати» й «звільнити». Тож заклик може нагадувати не тільки про відкриті вуха, а й про звільнення від того, що заважає чути.
Марко подає арамейське звучання слова в грецькому тексті, а потім пояснює його читачеві. Так збережено вираз, який євангеліст передає як почуті слова Ісуса. Подібно в Євангеліях залишилися арамейські вислови «Таліта кумі» та «Абба».
В українських текстах трапляються обидва написання — «Ефата» і «Еффата» (так, зокрема, у перекладі Івана Огієнка); вони відтворюють те саме біблійне слово. Це не магічна формула й не заклинання, а слова Ісуса, звернені до конкретної людини.
Біблійний контекст: зцілення глухонімого в Євангелії від Марка
Епізод описаний у Мк 7:31–37. Ісус залишив околиці Тира, пройшов через Сидон і прийшов до Галилейського моря, у межі Десятимістя — краю з переважно язичницьким населенням. До Нього привели чоловіка, який не чув і важко говорив.
У грецькому тексті Марко називає його «моґілалос» — тим, хто говорить із труднощами або нерозбірливо. Його глухота згадується окремо. Події відбуваються так:
- Приведення хворого людьми до Ісуса з проханням про допомогу.
- Відведення глухонімого набік від натовпу для особистої зустрічі.
- Вкладання пальців у вуха та дотик слиною до язика як чуттєві знаки любові й відновлення.
- Погляд на небо, зітхання та виголошення слова «Ефата» («Відкрийся!»).
- Миттєве зцілення слуху та мови чоловіка.
Жести дають чоловікові змогу відчути, що саме робить Ісус, навіть без слів. Погляд на небо показує звернення до Бога, а зітхання передає глибоке співчуття. У грецькому тексті в цьому місці вжито дієслово «стенадзо» — «зітхати» або «стогнати».
Після зцілення Ісус просить присутніх нікому про це не розповідати, але вони все більше дивуються й розголошують подію. Марко завершує оповідь словами людей про те, що Ісус усе вчинив добре.
Духовне значення заклику «Відкрийся» для сучасної людини
Фізична глухота й німота — це стани тіла, а не провина людини. У духовному тлумаченні глухота означає нездатність дослухатися до Божого слова та до потреб ближнього, коли людина замикається у страху чи егоїзмі. Духовна німота — це невміння молитися, прославляти Бога й свідчити про істину.
Папа Бенедикт XVI у зверненні перед молитвою «Ангел Господній» 9 вересня 2012 року назвав слово «Ефата» таким, що підсумовує всю місію Христа. Слова «Відкрийся» можна почути як запрошення дозволити Богові діяти в серці. Відкритість Його слову допомагає відновлювати стосунки з людьми й не залишатися наодинці зі своїми ранами.
«Ефата» — не магічне закляття і не формула для автоматичного розв’язання життєвих проблем. Це божественний заклик до особистої довіри: відкрити серце Богові та вийти з внутрішньої ізоляції. Таке духовне тлумачення не заперечує фізичних недуг і не обіцяє, що вони зникнуть після молитви.
Практична відповідь на цей заклик може починатися з уважного читання Євангелія або щирої молитви. А коли важко почути іншу людину, відкритість виявляється у готовності вислухати її без поспіху й осуду.
Обряд «Еффата» в таїнстві Хрещення
У Римо-Католицькій Церкві під час таїнства Хрещення може звершуватися окремий обряд «Еффата» — його назва походить від євангельського слова. Це не обов’язкова частина кожного хрещення. Сам обряд давній: його згадує ще святий Амвросій Медіоланський у IV столітті.
Священник торкається вух і уст охрещуваного та промовляє молитву з проханням до Господа відкрити їх. Вуха мають бути відкритими для слухання Божого слова, а уста — для сповідання віри й прославлення Бога. Чин може звершуватися над новохрещеним або катехуменом.
Обряд нагадує, що хрещення вводить людину у спілкування з Богом і церковною спільнотою. Його знак не означає, що людина більше не матиме труднощів у вірі чи стосунках. Він виражає молитву Церкви й покликання слухати Євангеліє та ділитися вірою з іншими.