Слово «капюшон» давно вкорінилося в повсякденному мовленні, особливо коли йдеться про одяг із теплою накладкою на голову. Проте багато хто замислюється, чи воно справді українське, чи запозичене, і як буде правильно відповідно до словників та мовних норм.
Чи існує українською мовою слово капюшон
Слово “капюшон” є вживаним у сучасній українській мові як запозичення з французької capuchon через російське посередництво.
У словнику «Словник української мови» в 11 томах (Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, том 4, 1973) слово капюшон наводиться з поясненням: "відлоговий головний убір, пришитий до пальта, куртки тощо".
Також це слово міститься у Великому тлумачному словнику сучасної української мови за редакцією В. Т. Бусла (2003) з аналогічним значенням.
Слово “капюшон” це українське слово чи ні
Слово “капюшон” не є споконвічно українським, воно має іноземне походження і вважається запозиченням. Його етимологія пов’язана з французьким capuchon і латинським cappa, звідки воно через російське посередництво увійшло до української мови. Уживання цього слова зафіксоване у тлумачних словниках, але з оглядкою на його чужомовне походження. Нормативність підтверджена літературними джерелами, однак у наукових колах слово не вважається питомим.
Як сказати українською мовою слово “капюшон”
Питання нормативності слова «капюшон» регулярно з’являється у мовних довідниках і практиці редакторів, адже воно належить до активної лексики одягу. Українська мова фіксує як запозичені, так і питомі назви цього елемента, кожна з яких має свій статус і джерельне підтвердження. Для коректного вживання важливо розрізняти літературну норму та периферійні форми.
| Варіант | Походження | Джерело | Статус у мові |
|---|---|---|---|
| капюшон | французьке запозичення | «Словник української мови» в 11 томах, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, том 4, 1973 | нормативне, загальновживане |
| каптур | питомо українське | «Словарь української мови» Бориса Грінченка, 1907 | нормативне, літературне |
| каптурка | українське словотвірне | «Російсько-український словник» Григорія Голоскевича, 1924 | рідковживане, зменшувальне |
| капшук | діалектне | «Атлас українських говірок», том 3 | локальне, архаїчне |
| накидка на голову | описова конструкція | фіксується у живому мовленні | позасловникове вживання |
Українська літературна норма визнає слова «капюшон» і «каптур» як повноцінні мовні одиниці. Інші назви мають обмежене функціонування і належать до діалектної або розмовної сфери. У нейтральних текстах допустиме вживання обох нормативних форм залежно від стилю й контексту.
“Каптур” чи “капюшон” це одне й те саме та як правильно вживати
У нормативній українській мові обидва слова позначають один і той самий предмет одягу – частину верхнього вбрання, яка прикриває голову. Однак відмінності між цими словами виявляються у сфері вживання, стилістичному забарвленні та походженні. Обидва варіанти закріплені в словниках, але функціонують по-різному залежно від комунікативного завдання.
- Слово “капюшон” уживається в побутовій мові та текстах масової комунікації як нейтральне позначення елемента одягу.
- Слово “каптур” притаманне книжній, офіційній або художній мові, часто зустрічається в історичних і фольклорних контекстах.
- У наукових описах традиційного вбрання слово “каптур” використовується як питомо українська назва.
- У технічній документації щодо сучасного одягу зазвичай фіксується форма “капюшон”.
- Обидва варіанти є нормативними, що підтверджується словниками Академії наук та правописними джерелами.
- В офіційних виданнях радянського періоду слово “капюшон” було домінантним, але сучасні філологи закликають повертати питомі форми.
- У поезії та художній прозі частіше трапляється “каптур” як стилістично виразніше слово.
- У телевізійних і рекламних текстах переважає “капюшон” завдяки звичності для масового вжитку.
- В українських діалектах форма “каптур” зберігається як жива лексика без стилістичного маркування.
- Обидві форми належать до одного семантичного поля, тому заміна між ними можлива, якщо враховано стиль і контекст.
Уживання слів “капюшон” і “каптур” залежить від мовного регістру, джерела впливу й історичних традицій. Обидва варіанти дозволені в нормативному мовленні, проте “каптур” має перевагу в стилістично вивірених текстах з питомою лексикою.
Правописна форма “капішон” не закріплена в жодному академічному джерелі. Таке написання вважається помилковим і не відповідає жодному з чинних словників. У парі “капішон чи капюшон” літературною нормою є тільки варіант “капюшон”, засвідчений у лексикографічних працях.