Жовтень жовті жолуді на базар несе, тримає їх не в торбі, а в жменях часу. Іде між деревами, шарудить листям, сипле кольори, мов дріб’язок з кишені. Замість слів у нього шелест, замість очей дощ. Рух звучить, як прихована музика, а жолуді схожі на плоди невидимої праці. З такого образу починається вірш, де місяць оживає і стає героєм події.
Вірш “жовтень жовті жолуді” до якого виду лірики належить та паспорт твору
Автором вірша є Анатолій Мойсієнко, український поет і літературознавець, який народився 1948 року на Чернігівщині. Він працював у жанрі поезії для дітей, звертався до фольклорної образності та спостережень з природи. Вірш «Жовтень жовті жолуді» уперше з’явився у його збірках у другій половині ХХ століття, а згодом увійшов до шкільних читанок для початкових класів.
Паспорт твору “жовтень жовті жолуді…”
Образ жовтня у цьому вірші рухається, сипле жолуді і оживає у звуках. Ритм створює настрій, а повтори допомагають відчути осінь як подію. Автор виводить місяць у ролі діючого персонажа, що щедро обдаровує землю.
| Ознака | Характеристика |
|---|---|
| Назва | Жовтень жовті жолуді |
| Автор | Анатолій Мойсієнко |
| Рік народження автора | 1948 |
| Місце походження | Чернігівщина |
| Вид лірики | Пейзажна |
| Жанр | Дитяча поезія |
| Тема | Осінній місяць, жолуді, зміни в природі |
| Ідея | Показати осінь як живий рух кольору й щедрості |
| Мета | Розвивати уяву, слухове сприйняття, чуття ритму |
| Аудиторія | Учні початкової школи |
Вірш відкриває осінь через прості речі, які говорять голосніше за опис. Мовна музика поєднує колір, рух і щедрість, яку жовтень сипле з долонь. Ця поезія залишається у пам’яті через звучання, що не зникає з першим снігом.
Аналіз вірша “Жовтень жовті жолуді”
Твір відкривається звучанням, у якому жовтень діє, а не описується. Усе побудовано на русі, кольорі й ритмі. Автор не називає ознаки осені, а виводить їх у форму дії. У центрі не пейзаж і не людина, а місяць, який сипле плоди й рухається вперед.
Художні засоби у творі “жовтень жовті жолуді”:
Ключові особливості тексту, які створюють його енергію:
- Персоніфікація жовтня як персонажа, що не стоїть на місці, а виконує дію. Його образ рухається через текст і тримає на собі композицію.
- Звук «ж» повторюється як музичний елемент, що відтворює шелест листя і глухе падіння жолудів.
- Вся композиція побудована на дії без опису, подано лише рух, а не властивості.
- Жолуді виступають символом завершення сезону, як ознака того, що час пройшов і настав момент збирання.
- Ритмічна конструкція через повтор одного рядка створює інтонацію ходи, руху, переходу.
- Вірш не містить ліричного героя, замість особистого почуття звучить спостереження за явищем.
- Кожне слово виконує функцію, у тексті немає декоративних прикметників або вставних конструкцій.
- Структура орієнтована на слух, звучання визначає темп і образність.
- Осінь передається не через кольорові описи, а через метафору дії та плоду.
- Базар згадується як місце, де жолуді можуть стати частиною обміну, що натякає на зв’язок між природою і людьми.
Уся поезія збудована на русі звуків, у яких жовтень не пояснює себе, а просто діє. Текст тримається на точності мовних рішень, де кожен склад звучить як осінній крок. Таке поєднання ритму, звуку і дії створює ефект завершеної події.
Який образ поезії “жовтень жовті жолуді” зображений у вигляді пастуха
Образ жовтня у вірші нагадує пастуха, що йде повз дерева і розсипає плоди. У нього немає торби, немає стада, але є рух і дія. Жолуді сприймаються як отари, що сиплються на землю і залишають за собою слід. Така картина створює враження, що місяць не просто минає, а веде за собою сезон.
Пастух тут не має обличчя чи голосу, він мовчазний і точний у русі. Він не повертається назад, не зупиняється і не пояснює своїх дій. Його завдання – пройти і залишити після себе щось відчутне. У тексті це відображено дієсловами, які задають темп і напрям. Осінній час стає живим і впізнаваним завдяки цій метафорі, де кожен жолудь – знак шляху.