Діти запам’ятовують світ через образи і рими, особливо коли навколо тривожно. Невеликі вірші про війну для дітей можуть стати поясненням там, де бракує дорослих слів. Поезія про війну для дітей – це спосіб дати відповідь, не налякавши.
Невеличкі вірші про війну для дітей дошкільного віку
Коли навколо сирени і втрати, навіть дошкільнята вчаться розрізняти тишу і безпеку. Поезія для них – як лагідний міст між страхом і довірою. Саме тому дитячі вірші про війну пишуться з особливою відповідальністю.
Хто писав про війну та дітей
Дитина чує війну не так, як дорослий. Вона сприймає її через очі мами, тишу в будинку, незвичні слова з новин і зачинені школи. Поезія, що описує війну з погляду дитини, допомагає сформулювати внутрішні відчуття, які важко пояснити самостійно. Твори таких авторів корисні у спілкуванні з дітьми під час стресу, на уроках літератури, у психологічній підтримці.
| Автор | Назва твору | Рік | Країна | Особливість |
|---|---|---|---|---|
| Олена Пчілка | «Лист до мами» | 1917 | Україна | Погляд дитини на війну здалеку |
| Ганна Черінь | «Маленький вояк» | 1962 | США/Україна | Діаспорна поезія про надію |
| Володимир Орлов | «Маленький солдат» | 1968 | СРСР | Патріотизм очима дитини |
| Марія Морозенко | «Теплі сльози» | 2015 | Україна | Переживання дитини в евакуації |
| Сашко Дерманський | «Повітряна тривога» | 2022 | Україна | Проста інструкція у вірші |
| Оксана Лущевська | «Рюкзак тривоги» | 2022 | Україна | Вірш про збирання речей до укриття |
| Галина Кирпа | «Зайчикове сховище» | 2023 | Україна | Образ захисту в дитячій кімнаті |
| Олена Степаненко | «Мій тато — захисник» | 2023 | Україна | Дитяча гордість за батька на фронті |
| Ірина Озимок | «Школа без дзвінка» | 2023 | Україна | Римоване осмислення навчання під час війни |
| Іван Андрусяк | «Лелека прилетів у жовтні» | 2024 | Україна | Образ миру через повернення птахів |
Сучасні автори звертаються до теми війни не як до новинного явища, а як до частини дитячого досвіду, яку треба навчитися приймати. Завдяки поезії дитина не лише чує, а й починає розуміти: що таке очікування, прощання, перемога і тиша після сирени. Вірші, написані після 2022 року, стали терапевтичними текстами нового часу.
Короткі вірші про війну для дітей
Твір “Лист до мами” Олени Пчілки, написаний у 1917 році під враженням від подій Першої світової, став зразком делікатного пояснення страшного. Українська письменниця говорить просто про складне, використовуючи слова, які легко уявити й повторити навіть дитині. Вірш побудовано так, що у ньому немає жорстких формулювань – лише образи, зрозумілі малечі.
То чую я — то десь війна.
А в мене пташечка маленька
І сонечко в вікні одна.
Нам перемога конче треба,
Свобода й гідність на кону,
Наш рід не знищать, ми не вмремо.
Ми встоїмо, нам хватить сил, ми будем жити, ми зростемо!
Сьогодні зранку знов міста бомбили,
Загиблі під завалами і жах
В очах людей що дивом уціліли.
Воюють нелюди з дітьми,
З людьми що дома мирно спали,
Злочинці у погонах — ви кати,
Спинись росія, ти програла!
Війна скінчиться, ворог щезне,
Ми вирвемося з пекла, ми не вмрем,
В долонях Бога Україна вся воскресне!
І прикрийте Небо врешті!!!! Небо України!!!!!
Сонечко почуло Крик і зреагувало:
коршуна спалило вмить й ворога скарало.
Зігріло планетоньку, втомлене всміхнулось:
— Живіть, мої Добрі Діти! Й додому вернулось.
Й ожила планетонька у Світлі й Надії.
Слава Вам, Пташаточка!!! Слава Україні!!!!
Я хочу тата обійняти,
Сказати сонячні слова
І повести його до хати,
Ти – наш Герой! Тепер щодня
Я буду дякувати Богу
За мирне небо, за життя,
Всім, хто здобув нам ПЕРЕМОГУ!
страшно без сина, без тата, без брата
без душевних розмов, без вечері разом
без тих кого забрала війна
страшно, коли тримаєш у долонях руку,
а вона льодяна.
Зиму без світла можна пережити,
а втрату можна? Мабуть, ні.
бо їх вже більше не вернути, не обійняти
не притулитись, не поцілувати
і не заговорити, бо вуста німі.
Сорочка наша, вишита хрестами.
Минулі війни пам’ята вона,
Не стерлись біль і квіти за літами.
У ній справляли, може, весілля.
Я ж одягну її у час воєнний.
Стара сорочка нині звеселя,
Бо є в нас те, що зветься незнищенним.
Не кажіть лише мамі, як холодно тут у окопі.
Ви скажіть їй лише — все нормально: здоровий-живий…
Український солдат наймужнішого війська в Європі…
Не кажіть лише мамі, як часто я згадую дім,
Теплу рідну домівку і мамині яблучні штрудлі.
Ви скажіть лише те, що я ситий, я сплю і я їм…
А про решту — не треба, бо справді не спав я добу вже…
Авторка зуміла передати тривогу дитячим голосом, не використовуючи тяжких образів. Саме така інтонація робить твір зрозумілим дошкільнятам.
Християнські вірші для дітей про війну
У Біблії війна зображується як випробування, під час якого серце людини відкривається перед Богом. У Книзі Еклезіаста сказано, що всьому свій час: “час обіймати й час ухилятися від обіймів, час любити й час воювати” (Екл. 3:5–8).
Пророки закликали молитися не про перемогу, а про милість. Навіть у найтемніших образах звучала надія – на оновлення, повернення, мир. Саме на цьому акцентують дитячі християнські вірші: вони вчать не ненавидіти, а вірити.
24-те
Страху немає,
Ми — на своїй землі.
З мертвого краю
Тягнуться кораблі.
Руки вмиває
Ми́ршавий чоловік.
Часу немає —
Зараз або повік!
Танк догорає,
Тліє зчорніла плоть.
Люті немає,
Їхній суддя — Господь.
Хиби немає
В оптиці ЗРК:
Над небокраєм —
Клаптики літака.
Світло згасає,
Спалахи у пітьмі.
Друзів немає —
Тільки вони і ми.
В груди влучає
Виточене жало́.
Болю немає,
Тільки м’яке тепло…
Руку стискаю:
— Брате, я весь в крові!
— Смерті немає,
В Бога усі живі!
Навколо — великі стоси петицій і телеграм.
У месенджер безперервно сигналять нові й нові:
«От як же, — бурчить Всевишній, — дратують голосові!»
Бог слухає, Бог прощає мільйони людських імен,
У відповідь відправляє наліпку чи свіжий мем.
Комусь посилає сонце, комусь посилає сніг.
Заходить в TikTok почути веселий дитячий сміх.
Бог втомлюється від хейту, взаємно-гірких образ:
«Забанити б їх… Ну добре, прощаю останній раз…»
Та раптом, усе гучніше, воланням юрби немов,
Вчувається українська із хаосу різних мов.
Вчуваються крики, зойки, сирени розбитих міст.
Приходять розмиті фото: «Увага: чутливий вміст!»
На лінзах Господніх — зблиски, тремтіння в Його руці:
Лиш кров і вогонь, і гуркіт, і вибухи, і мерці…
В очах виступають сльози, стікають за комірець,
Аж поки екран не гасне, розряджений нанівець.
Бог довго сидить у кріслі і поглядом крізь пенсне
Все дивиться у нікуди, лиш дивиться і усе…
…Тоді Бог бере відпустку від спішних небесних справ,
Напучує херувима, щоб мудро всім керував.
У пеклі дає накази: «Готуйте найглибше дно:
Куди б не тікав антихрист, він буде тут все одно».
Приходить Господь додому, кладе на комод ключі,
Знаходить листок паперу, що Син залиши́в, йдучи.
Читає: «Оскільки, Батьку — час болю і темноти,
Я мушу зійти додолу і трохи допомогти.
Недужі, нагі, голодні, що втратили власний дім…
Любові немає більше, ніж душу віддати їм.
Оскільки, Я ще й Людина, це дуже гнітить Мене.
Хоча Ти і Сам це знаєш, з Тобою-бо Ми — одне.
До речі, дзвонив Втішитель з відрядження на землі,
Що шоста частина світу вже точно лежить у злі».
Господь піднімає очі, у дзеркалі бачить рух:
Пліч-о-пліч позаду Нього з’являються Син і Дух.
Кивнувши, Господь виймає Свій піксельний камуфляж,
Взуває високі берці, шнурує доверху аж.
Знімає з глибин горища запилену AWM,
Цитує, що буде з тими, хто в гості іде з мечем.
Виходить за браму неба, ступає у дим і бруд,
Вдихає невір’я, гордість, жадобу, злобу і блуд.
Вдихає гіркі страждання і горя їдкий полин.
Повз Нього проходять люди, як тіні на тлі руїн.
Ось — лікар заводить серце, рятуючи малюка.
Господь впізнає Ісуса за стигмами на руках.
Ось — старець втішає жінку, обнявши її, сумну.
Бог бачить, як сходить Голуб на дідову сивину.
Господь дістається фронту, займає найвищий горб.
Знаходить в приціл одну із неситих бридких утроб.
І тисне гачок без хиби, і чується тихий хруст,
Коли набирає швидкість вогонь із Господніх вуст.
Солдати жартують: «Видно, хтось б’є ворогів з висот!»
«Аякже, — Господь говорить, — на те Я і Саваот!»
Всі ці маленькі діти, всі ці невинні жертви…
Це не тому, що втрачаю віру, доходжу до краю…
Я не додовбуюсь, Боже, я просто питаю.
Власне, питати — це все, що я зараз можу…
Знаю, таких, як я, в Тебе мільйони, Боже.
Знаю, на всіх не стане ні сил, ні дива,
Та саме у цьому питанні стільки любові й гніву!
Воно ж не мені одному лупашить скроні.
Це запитання, власне — петиція від мільйонів.
А мільйони, Господи — це вже міцне волання,
Тому Ти не можеш більше ігнорувати це запитання!
Боже, Ти ж, прости Господи, не ООН, не НАТО,
Щоб місяць жувати соплі і нам співчувати.
Тож зараз усе залежить тільки від Тебе.
Ти, схоже, єдиний, Хто може справді закрити небо.
Згадай, Боже, як Тобі увірвалось терпіння,
І Ти розбомбив амореїв великим камінням…
Згадай, як підточував іродів черв’яками,
Бо вони від гордині ставали реальними мудаками…
Та головне — щоб не гинули діти від рук злочинців.
А решту брудної праці зробимо ми, українці.
Я знаю, Ти маєш і принципи, і можливість.
Зараз, ми, власне, говоримо про Твою справедливість.
Перестануть гриміти бомби на нашій тверді,
Тоді, Боже, поговоримо про Твоє милосердя…
Текст вводить дитину у світ молитви через щирість – коли мати молиться, дитина повторює. Це не релігійна звичка, а спосіб впоратися зі страхом.
Після 2022 року такі вірші стали частиною християнських занять у школах, літніх таборах, катехитичних класах. Вони не описують ворога, не говорять про зброю, а звертаються до серця.
Православні і греко-католицькі священники пояснюють, що завдання віруючих – не просити поразки для інших, а благати про зцілення. Архієпископ Борис Ґудзяк наголошує: “Дитина у війні – це молитва сама по собі. Вона не потребує ідеології, а тільки любові, яку Бог не забирає навіть у вибухах”. Поезія, яка народжується з такої любові, звучить довше за постріли.
Вірші Тараса Шевченка для дітей про війну
У творах Шевченка діти на війні зображені без прикрас: сироти, полонені, свідки жорстокості. Але його поезія дає не тільки біль, а й опору – молитву, надію, приклад гідності. Образ дитини в умовах ворожнечі часто подано як голос правди, яку приглушують обставини. Саме тому окремі уривки з поем і віршів адаптують для уроків літературного читання – з поясненнями й обговореннями.
І свій шлях широкий,
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине —
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
І сила, і воля.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого. Кричите,
Що Бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тойді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро!
Уривки з поем “Княжна”, “Катерина”, “Сліпий”, “І мертвим, і живим…” використовують на виховних годинах як основи для розмов про війну й людяність. Твори подають дитину не як жертву, а як джерело сили – незламної, навіть коли світ навколо руйнується.
У шкільних програмах рекомендовано добирати уривки, де йдеться про справедливість, честь, милосердя. Учителі літератури й вихователі використовують вірші Шевченка як платформу для розмови про ціну незалежності, про відповідальність перед тими, хто втратив дім. Через приклади з його поезії дитина навчається розрізняти обов’язок і примус, любов і зневагу, силу й зло.